Вшанували вдовиць

Відеорепортаж про подію у новинах CNL 

Помалу відчиняються двері, й одна за одною заходять літні сестри. Їм вже важко долати шлях до молитовного будинку. У декого часто підіймається тиск, не завжди слухаються ноги, але вони таки прийшли... Теплого сонячного весняного дня 11 березня 2012 року в центральній церкві ЄХБ м. Хмельницького «Дім Євангелія» відбулося свято для вдів.

Вдови – члени церкви, які більшість часу проводять в молитві, у постах, стоячи в проломі за Слово Боже й Церкву Христову. Вони є прикладом скромності, лагідності, смирення. Коли в Україні вітали усіх жінок, сестринське служіння церкви вирішило привітати вдів, показати, якими цінними вони є для Бога, та якось розрадити їх самотність.

Пастор Костишин Микола Миколайович разом з дружиною Нелею привітали присутніх співом. Старійшина церкви, 92-річний Павлюк Григорій Семенович, сердечним привітанням та гарним настроєм підбадьорив сестер, поставивши питання «Кто вспомнит без упрёка о своей весне далёкой?». Брат розказав напам’ять вірша, заохотив присутніх нести тягарі один одного. «Дякуйте Богу, що Він ще подарував радість і сили, щоб славити Його і розказувати іншим про Нього» – порадив брат-старець.

Також лунали вірші та пісні з привітаннями від молодших сестер церкви. Тетяна Безвуляк розказала вірш та поділилася свідченням про те, що вперше про Бога почула від своїх неписьменних бабусь: «Вони не вміли читати, але любили Бога». Бабусі приводили її, маленьку, на служіння. Минули роки, і вже доросла дівчина Таня увірувала в Бога і відтоді служить Йому. Розповівши це свідчення, вона закликала сестер вірити у силу молитви, продовжувати стояти в проломі за своїх дітей, онуків, близьких та за молодь в церкві.

Валентина Сидорук розказала вірша «Мы дочери Небесного Отца» (автор Любов Маринчук). Лунали свідчення про дива, які робить Бог у їхньому житті. У теплій сімейній атмосфері проходило це спілкування. Посмішки та обличчях та очі, що аж сяяли, свідчили про радість та мир у серцях. Усі співали відомі християнські пісні: «Ночь глубокая, тихо стоят сады», «Коли Дух Господній наповняє мене», «Манит серце мечтою», «Вірний Спасителю мій».

Диякон церкви Хома Валерій Олександрович звернувся зі словами поваги та вдячності до вдовиць, порівняв їх з вдовами в Біблії. Він подякував Богові за сестер, які вже пройшли нелегкий життєвий шлях та своїми молитвами підтримують духовну міцність церкви. Служитель зачитав деякі місця з Біблії про життя та служіння вдовиць та роль, відведену їм Богом (1Тим. 5:3,5 – «Шануй вдів, удів правдивих. А вдовиця правдива й самотна надію складає на Бога, та перебуває день і ніч у молитвах і благаннях»). Тож особливе призначення вдовиці – перебувати в молитвах та благаннях.

В Євангелії від Луки 2:36-38 говориться про пророчицю Анну, яка стала вдовою, проживши у шлюбі лише 7 років. Для неї Бог мав Своє особливе завдання. Ця вдова, незважаючи на свій похилий вік, у 84 роки ревно служила Господу: «не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами», а також славила Бога і всім говорила про Нього. Тому брат підбадьорив сестер, сказавши, що старість – це не кінець служіння. Для кожного брата і сестри в церкві є своє покликання, а найголовніше служіння вдовиць – молитва з вірою. «Бог дав вам особливе служіння – бути місточком від того, що було, до того, що буде» – зазначив служитель. Він побажав сестрам, щоб Бог їх зберіг, підкріпив дух та фізичні сили, а також побажав залишатися соковитими та плодоносними для Господньої слави.

В кінці свята сестер пригостили смачним обідом, де вони мали змогу поспілкуватися, поспівати. Кожній вдові подарували квіти та сувеніри, що стало приємною несподіванкою для них.

Відгуки сестер:

Надія Іванівна Налепа: «Я дуже вдячна Богу за те, що Він дав мені сили прийти сьогодні. Вдячна Йому за тих дітей, які сьогодні зробили все для нас. Я навіть не пам’ятаю, коли останнім часом була такою щасливою, як сьогодні в своєму дорогому рідному оточенні».

Євгенія Олексіївна Киселева: «Я вдячна Богу за те, що ви все так гарно організували, що відбулась зустріч літніх сестер, і Він побудив на це ваші серця. Навіть не можу передати, наскільки благословенною була зустріч! Дуже сподобалось, як славили Бога, що брати та сестри розповідали вірші, співали. Все було організовано з любов’ю. Коли я була в світі, то не бачила такого і не знала, а коли пізнала Бога, почала ходити на ці зустрічі. Таке свято організовується вже не перший рік. Дуже вдячна Богу, що я радію разом зі своєю церквою, це так чудово. Слава Господу!».

Лідія Петрівна Крохота (83 роки): «Неможливо передати радість за таку красу і Боже благословіння! І ви, працівники, діти Божі, дякую вам, дякую від душі! Всі разом ви зробили справу для Господа, таке добро для літніх сестер. Моє серце радіє! Дякувала, дякую і буду дякувати Господу за це! Мене всі питають, як мені живеться одній (бо я одна в квартирі живу), а я відповідаю: «Чого ж я одна? В мене вдома стільки пісенників, Біблія, і зі мною Бог!».

Любов Миколаївна Пустільник (с. Розсоша): «Я щаслива, що потрапила на це свято! Дуже було приємно зустріти сестер, поспілкуватись з ними. Хоча декількох вже немає… Я відчуваю велику радість від того, що я з Богом і дуже хочу, щоб всі люди прийшли до Бога. Я прошу Його в молитвах, і Він допомагає. Хочеться, щоб усі відчули Божу любов, пізнали радість спілкування і молитви. Ми з сестрами молимось за те, щоб приходили люди».

Валентина Филимонівна Сидорук: «Все чудово! Сьогодні всі були в єдності Духа Святого, такі радісні, об’єднані, любимі. Не можу навіть передати, яку відчуваю любов до всіх. Єдність Святого Духа згуртовує людей навколо Христа. Дякую Богу за мою церкву, за молодь, тому що вона дуже трудиться, молюсь за них. Ніхто не міг організувати для нас таке свято – тільки Господь. Вдовам залишається тільки уповати на Господа кожного часу. Це для мене свято, бо Бог є моїм спасителем. Він мене врятував від зла, звільнив від усіх моїх гріхів і одного разу вилікував від важкої хвороби. Я була така хвора, що ніхто вже й не сподівався, що буду жити, але надію покладала на Господа, багато молилась. В лікарні вночі ставала на коліна і знову молилася. Господь уздоровив мене від астми та раку. Я дякую Йому, що Він зі мною кожної хвилини і буду Його прославляти, скільки вистачить мого життя».

Євгенія Іванівна Кравцова :«Господь дозволив нам зібратися ще раз навколо Його Імені, і ми за це дуже вдячні. «Бог – захисник вдів і сиріт» - так написано в Слові Божому. Тому цей час, проведений біля Його святих ніг, у Його церкві, дав ще більше натхнення і радості в нашому нелегкому житті. Ми всі в такому віці, що наближаємося до вічності. Нелегко буває в житті, особливо одиноким вдовам, коли діти й онуки далеко вже від нас. Але Бог нас ніколи не залишає, завжди з нами, підкріпляє, дає сили, здоров’я і хліб, і до хліба, і натхнення, щоб ми Йому служили до кінця днів своїх. Про це я завжди прошу Бога, щоб Він дав сили ходити в Дім молитви і разом з братами і сестрами віддавати Йому честь, хвалу і славу, бо Він один цього достойний, наш вічний Бог, Отець Син і Дух Святий, Амінь».

Юлія Степанівна Чеботаєва: «Наша надія і наша сила – це сам Господь. Тільки в Ньому ми маємо радість і щастя. Я дуже вдячна Богу, що Він дав мені прожити ці роки і взяти участь в зустрічі. Подяка нашим братам і сестрам, що зробили для нас таке чудове свято. Це все Господня рука. Я вірю і знаю, що Він дає нам радість, спасіння не лише у вічності, а й на земному шляху. Слава за все Йому».

Підготували: Інна Танасюк, Галина Королевська

Фото: Олексій Шевчук