20 років в ефірі "Голос вічної любові"

Кілька сотень слухачів радіопрограми «Голос вічної любові» 8 грудня 2012 року мали можливість почути передачу ще й побачити, як то кажуть, наживо, її працівників, теперішнього ведучого, тих, хто стояли при її витоках та багатьох причетних до неї. Річ у тім, що «ГВЛ» – так скорочено називають програму «Голос вічної любові» у Київській студії ТрансСвітового радіо (ТСР), де її готують, святкувала 20-річчя існування на теренах нашої області. За ці роки вийшло біля 900 передач.

Зустріч з присутніми була побудована справді у формі радіопрограми, де були розділи – «листи від слухачів», «мелодія для стомленої душі», «християнська вітальня», «проповідь Божого Слова», «поетична сторінка» та інші. Зворушливо було чути взятий з архівів голос Валерія Чижа, журналіста обласного радіо, який вже у вічності. Свого часу він був ведучим і автором передачі, багато зробив для популяризації біблійних істин у нашій області. Зрештою, саме через участь у ГВЛ він і його дружина Тамара навернулися до Господа. Ще один видимий плід радіопрограми – навернення Михайла Файчука, колеги Валерія, інженера облтелерадіо. Присутній на святі Михайло зокрема сказав: «В той час було багато голосів, але істина одна. Ми з Валерієм слухали голос Бога – Голос Вічної Любові і розуміли, що треба очищатися. Ця програма несе правду».

Вдова журналіста, Тамара Петрівна Чиж, пригадала час їхніх з чоловіком духовних пошуків. «Коли Валерію запропонували робити на радіо програму про Бога став ведучим передачі, то це було благословінням для нашої родини. Господь дав Себе знайти, допоміг у пошуках істини, – розповіла сестра Тамара. – Перші проповіді записувалися у нас вдома, нас відвідували різні проповідники і це давало нам можливість отримувати відповіді на багато наших запитань. Для нас було відкриттям, що у світі є люди, які живуть іншим життям. У них завжди ясні очі та якась внутрішня радість – і це при тому, що вони в основному багатодітні та матеріально небагаті. У них інші стосунки у сім’ях… Вони знали щось таке, чого не знали ми. З «Голосом вічної любові» ми зростали духовно…»

Цікавий випадок пригадав Микола Олександрович Каспров, йому, власне, Бог і дав ідею створення програми. Одного разу на передачу надійшов лист від дівчини Валентини. Вона писала, що у неї обставини складалися жахливо, і вона вирішила піти з життя. Але, слухаючи християнську передачу, вирішила звернутися до її співробітників за допомогою. Брати відвідали її і змогли відвернути від фатального кроку.

Ніхто не може підрахувати, в скількох випадках Боже слово спрацювало через передачу. На зустрічі зачитували листи з глибинок України, де тільки радіопрограми і є духовним джерелом для підтримки спраглих душ. Теперішній автор передачі Олександр Чмут зауважив, що ті далекі села, з якими немає транспортного сполучення, забуті людьми, – не забуті Богом. Адже Євангельська звістка лине туди через радіохвилі. Слухають передачу і в будинках престарілих, і в інтернатах, і в місцях позбавлення волі. Про це свідчать листи від слухачів з різних куточків України і з-за кордону.

Навіть світські організації використовують інформацію з ГВЛ у своїй праці. Так, наприклад, запис передачі про депресію знадобився працівникам соціальної служби, які покликані надавати допомогу своїм підопічним, але не завжди компетентні допомогти саме в духовному вимірі.

Передача «Голос вічної любові» об’єднала різних людей, які відтоді підтримують дружні стосунки і стали колегами на Божій ниві. Перші кроки на радіо робили Микола Олександрович Каспров, Олександр Чмут, Марія Андрікевич, Микола Іващук. Останній зауважив, що мав незабутні відчуття вдячності Богові за свободу проповіді, коли записував передачі в стінах колишнього обкому партії.

І справді, Бог відкрив двері для благовістя, яке триває через ГВЛ два десятиліття. Це винятковий час, коли і влада прихильна до проповіді Євангелія. На зустрічі виступили також представники влади, зокрема Микола Миколайович Фурман – відповідальний у справах релігій у нашій області, Василь Іванович Грищук – заступник генерального директора телерадіокомпанії «Поділля-Центр», з боку яких свого часу було дане «зелене світло» для транслювання «Голосу вічної любові», багато робилося для здешевлення трансляції.

Так, ми маємо прекрасний час для поширення Божого Царства. Саме про це в розділі свята «Проповідь Слова Божого» сказав пастор місцевої церкви Анатолій Мельник. Він зауважив, що згідно з Біблією, християни мають робити свою працю, доки триває день. Бо настане ніч, коли ніхто нічого не зможе робити. «Ми мусимо виконувати діла Того, Хто послав Мене, аж поки є день. Надходить он ніч, коли жаден нічого не зможе виконувати». (Iван.9:4) Проповідник розтлумачив, що таке день – час духовної сили, фізичного здоров’я, свободи Євангелія, життя на землі. Поки ми маємо це, то повинні виконувати покладене на нас доручення – розповідати про Бога. Брат Анатолій також зауважив, що саме можуть робити учасники радіослужіння – пропонувати свої свідчення, писати листи, жертвувати кошти, молитися…

Проте за час свободи у релігійному середовищі з’явилися інші голоси, дуже схожі на голос Пастиря, які перекрикують один одного і не є істинними. Тому дуже важливо чути і проповідувати голос миру, спокою і радості. Таке застереження висловив через аудіопривітання учасник деяких передач, апологет християнства Іван Вилков з Болгарії.

Не тільки проповідники є співпрацівниками ГВЛ. Вона існує, зокрема, завдяки добровільним пожертвам. Це, так би мовити, невидима участь, але реальна і невід’ємна. Наприклад, Віталій Ясніцький, заступник голови обласного об’єднання церков ЄХБ, пастор церкви «Голгофа», присвятив себе на частку праця у ГВЛ, а саме – збираючи і передаючи у Київ «лепти» від християн області. Мати Тамари Чиж Ганна Антонівна свого часу працювала з листами – перечитувала і відповідала на них; син Тамари Петрівни Антон, коли ще не було Інтернету, передавав готові програми на касетах для трансляції. Так спільними зусиллями передача тривала.

Бували і негативні відгуки. Присутні почули про те, як одного разу прийшов дуже гнівливий критичний лист з погрозами, автор якого провокував співробітників, мовляв, ви все одно не зачитаєте цього листа. Але його зачитали. Негативний відгук викликав відповідну негативну реакцію. Один водій вантажівки навіть написав таке: «Ви напишіть мені, де живе цей чоловік, і я його вивезу за кордон!»

Цікавим на ювілеї був відеофільм про зародження передачі та її історію, де, зокрема, всі почули спогади Андрія Бодрова, Алли Парової, Миколи Каспрова, Валентини Крицької, Тамари Чиж про їхню участь у передачі та причетність до неї.

Наприкінці було організовано вікторину для присутніх на знання змісту радіопрограм. Ті, хто дали правильні відповіді, отримали нагороди – диски з записами передач ТСР.

Особливо присутніх вразила чітка відповідь сестри Ніни Іванівни Пилипчук з села Левківці Волочиського району, яка детально передала зміст передачі, що прозвучала напередодні. Сестра зазначила, що добре пам’ятає зміст багатьох передач, бо всі уважно слухає, але останню запам’ятала дослівно. Ніна Іванівна ревно допомагає сину Віктору у служінні в селі Купіль, щоразу долаючи шестикілометрову відстань, забезпечує односельців християнськими календарями.

Виступи, відео чергувалися з піснями гуртів «Квант» (Київ), «Осанна» (Хмельницький), «Віфлеєм» (Дунаївці).

Також учасники програми були відзначені нагородами – подяками за старанну працю. Проте Олександр Чмут наголосив: «Неважливо, які нагороди ми матимемо від людей, головне – як нас оцінить Господь». Брат Олександр також закликав присутніх до співпраці у формі молитви та грошових пожертв для того, щоб передача виходила в ефір і надалі, але не двічі на місяць, а щотижня. Для цього кожному віруючому нашої конфесії досить пожертвувати лише 20 гривень на рік. Це якщо врахувати, що в Україні передачі ТСР слухає бодай один слухач в кожному населеному пункті, виходить щонайменше 29 тисяч слухачів! Гості свята отримали подарунки – листівки-магніти з нагадуванням про свято і про їхню причетність до ГВЛ.

Все на світі свого часу минеться, також передача «Голос вічної любові!», але голос любові Божої звучатиме вічно.

Любові голос вічний все ясніша,

І ми від нього, мабуть, десь за крок.

Це видно з того, що не тільки вірші

щирішають, – стає ріднішим Бог!

Несміла мрія тягнеться до неба,

А гілля хмар схиляють небеса.

От-от, краплинку ще прожити треба,

Й скінчиться сум, відкриється краса.

Тим часом всяк примножує таланти:

Кладе рядки завзято на папір,

Пильнує душі – Божі діаманти

Чи правдою насичує ефір…

Двадцяток років – це хіба епоха?!

Але у Бога віком стане мить,

Наповнена зусиллям до глибока,

Коли життя не тліє, а горить.

Колись таки і перед Богом стати

З набутком Духа треба, а тепер

Самим собі відверто звітувати,

Щоб діло Господа ніхто не стер.

Лариса Мельник,

Відповідальна за поетичну сторінку «Голосу вічної любові»

Фото надала українська редакція ТСР

Побажання шанувальників радіопередачі

Мельниченко Любов Кузьмівна, 82 роки (м.Хмельницький): «Дуже багато років слухаю цю передачу і люблю її, і Олександра Чмута, і Ларису Мельник. У цій передачі глибокодуховні проповіді і свідчення, що не залишають байдужим жодного серця. Це ж жива вода, вода спасіння, цілющий бальзам. Цю передачу  я слухаю щоп’ятниці і ТрансСвітове слухаю щосуботи. Хай Господь рясно благословить їхнє життя, здоров’я, їхні обдаровання, бажання служити Господу на радість людям».

Сива Надія Петрівна, 71 рік (с.Івахнівці Чемировецького р-ну): ««Голос вічної любові» висвітлює актуальні теми сьогодення, дуже гарно навчає, як треба жити, які стосунки повинні бути у сім’ї, що сім’ї повинні жити з Богом, тоді у родині буде панувати мир, спокій, злагода і любов. Хочу побажати, щоб колектив радіопередачі продовжував працювати у такому ж дусі, щоб вони підбадьорювали всіх нас Словом Божим, а ми могли навчатися і радіти з усього, що почули».

Борисов Олександр Петрович, 34 роки (м.Ровеньки Луганської області): «Слухаю цю програму впродовж восьми років. Теми життєві, корисні для духовного зростання, іншим людям є що розказати. Бажаю колективу радіо Божих благословінь, щоб і надалі піднімались теми, потрібні сьогодні для нашого суспільства».

Комар Ольга Петрівна, 38 років (м.Красилів): «Передачу «Голос вічної любові» слухаю відколи вона з’явилася. У селі Росолівці Красилівського району пастором був Віктор Присяжнюк, він і розповів нам про цю радіопередачу. Ми слухали всією сім’єю. Пам’ятаю організатора та автора передач перших років Валерія Чижа. В радіопередачі подобається все, усі рубрики, особливо те, що тут звучить мелодія для стомленої душі. Ведучим програми хочу побажати трудитися і надалі, адже це нелегка праця. Хай Бог їх благословить!».

Харченко Юрій Сергійович, 43 роки (с.Старий Остропіль): «Уже протягом трьох років я є слухачем цієї передачі. Подобається, що вона є щирою, побуджує людей до правильних кроків у їхньому житті. Бажаю, щоб Господь благословляв, давав мудрості, щоб не тільки ті, хто готує цю передачу, мали благословіння від Бога, а й ті, хто слухає, щоб Бог торкався сердець і щоб слухачі були вдячні за почуте».

Чеботаєва Юлія Степанівна, 79 років (м.Хмельницький): «Слухаю «Голос вічної любові» з того часу, як її почали транслювати. Вдячна, що через неї я чую Слово Боже, істину, корисні настанови, поради, в тому числі, і на сімейну тематику. Радіопередача навчає, дає поради у поводженні з дітьми, з рідними. Бажаю працівникам ТрансСвітового радіо міцного здоров’я, натхнення, трудитися ще краще і доносити до людей Божі істини».

Підготувала Валентина Королевська