25 років разом у служінні

28 червня 2014 року в приміщенні Хмельницької церкви «Дім Євангелія» відбулася конференція сестер Хмельницького обласного об'єднання церков ЄХБ, де присутні проаналізували свою працю на Божій ниві, обрали нову сестру, відповідальну за організацію служіння жінок, та висловили подяку Надії Миколаївні Каспровій за 25 років праці на цій посаді.

На конференції були присутні сестри, які представляли церкви усіх регіонів області, голова обласного Об’єднання церков ЄХБ Іващук М.Ф., колишні голови Об’єднання Каспров М.Є. та Радомський В.С., пастор церкви «Голгофа» Ясніцький В.І., пастор церкви «Дім Євангелія» Мельник А.М. та пастор Шепетівської церкви Саволюк С.О.

Кожну справу християни починають з молитви. Ось і цього разу Божого благословення на спілкування попросив у молитві пастор місцевої церкви Мельник А.М. Потім всі разом прославили Господа піснею, і впродовж служіння два музичні гурти співали пісні прославлення. Ведучою конференції була Алла Чайка з церкви «Вістка миру», с. Довжок.

Першим зі Словом Божим до сестер звернувся Каспров М.Є. Він відзначив важливість жіночого служіння і те, що в Біблії про служіння жінок згадується ще з часів Єви, Лії, Рахілі, Ганни, особливо у часи служіння на землі Ісуса Христа та й у період після Його воскресіння.

Микола Євгенович згадав Марію Григорівну Андрікевич, яка започаткувала служіння сестер в нашій області. Коли ще не було жодних відділів, комітетів, сестра робила цю справу так, як Господь поклав їй на серце. На підставі 31 розділу книги Приповістей брат звернув увагу на те, якою має бути благочестива жінка. Благочестива – та, яка від щирого серця і благословенно поклоняється Богу і шанує Його. Така жінка поважає свого чоловіка, не лінива, відповідальна, сильна і надійна, чутлива до чужих потреб і першою спішить на допомогу. Труднощі її не лякають, а, навпаки, вона виходить із них ще сильнішою. Це і є внутрішня духовна краса благочестивої жінки, а «не зовнішнє плетіння волосся». Микола Євгенович закликав кожну сестру проаналізувати своє служіння Господу і вирішити, яку ще працю можливо звершувати на ниві Божій.

Наступним до сестер звернувся пастор Радомський В.С., який згадав грудень 1989 року, коли на звітній конференції обрали нових служителів, і Марія Григорівна передала служіння Надії Каспровій, сказавши: «Надя, ти будеш координувати, а я буду допомагати». Тоді ще не було ніяких особливих напрацювань відносно того, як організовувати служіння сестер. Але в 61 розділі книги Ісая Сам Господь сказав про Свого Сина: «Дух Господа Бога на Мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев'язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в'язням відчинити в'язницю, щоб проголосити рік уподобання Господу, та день помсти для нашого Бога, щоб потішити всіх, хто в жалобі, щоб радість вчинити сіонським жалобникам…». Сам Бог дав напрямок, як необхідно було працювати. Отже, Господь послав Надію Миколаївну «перев'язувати зламаних серцем», допомагати сиротам, одиноким, багатодітним, потішати тих, хто в жалобі. В Євангелії від Луки про Захарію і його дружину Єлисавету написано, що «обоє вони були праведні перед Богом». Володимир Степанович зауважив, що і про Надію Миколаївну можна сказати, що в своєму служінні вона була праведною не тільки перед Богом, а й перед людьми. Однак Сам Господь буде оцінювати служіння кожного з нас...

Далі Володимир Степанович пригадав сестер, які вірно служили Господу і тепер вже у вічності, і всі присутні вшанували пам'ять про них хвилиною мовчання.

Сестра Надія Каспрова в своїй промові була небагатослівною, мабуть, тому, що, як згодом відмітили промовці, більше любить служити справами. Вона подякувала Богові за благословення в служінні, а також сестрам, які працювали разом з нею в обласному комітеті сестринського служіння. Надія Миколаївна зазначила, що була радше Мойсеєм, а не красномовним Аароном. Тому дякувала сестрам Вірі Андруховій та Аллі Чайці, які підтримували її в служінні.

Надія Миколаївна пригадує, що служіння сестер, як свідчила колись Марія Григорівна Андрікевич, розпочалося в 1963 році. Були створені молитовні групи, разом відвідували хворих, допомагали нужденним, садили городи, в’язали шкарпетки для сиріт. Тоді не можна було проводити конференції, тому доводилося шукати різні способи, щоб зібрати сестер, наприклад, запрошували нібито на день народження. Таким чином і організовували служіння сестер.

Пізніше, у 1992 році, у Всеукраїнському Союзі церков християн-баптистів був створений відділ з організації сестринського служіння. Праця звершувалася за такими напрямками:

Молитовне служіння – річний календар молитви, єдиний день весняної молитви та всесвітній день молитви, молитва SOS, молитви вдів, матерів та інші.

Навчання – жіночі групи з вивчення Слова Божого, курс «Емаус», навчання дружин служителів та інші групи.

Милосердя – відвідування вдів, допомога хворим, інвалідам, сиротам, людям з різними залежностями тощо.

Благовістя – організація євангелізаційних таборів для дітей, підлітків, вдів, молодих сімей.

У короткій промові важко перерахувати все, що було зроблено, але, звичайно, треба робити ще більше, як закликає нас Господь «…тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!» (Гал.6:10).

Знаючи, що у Надії Миколаївни прекрасний голос, сестри попросили її прославити Господа псалмом. І ось полинула чудова пісня як побажання для сестер:

«Украсьте, женщины, себя

Терпеньем, нежностью, смиреньем,

Чтоб жить всегда в благословении,

Все добродетели любя.

Пусть кроткий молчаливый дух

И чистота, и снисхожденье,

И дар любви, и дар прощенья

Заговорят в поступках вслух...»

Далі сестри, які працювали в обласному комітеті сестринського служіння і представляли чотири регіони області, ділилися спогадами про співпрацю з Надією Миколаївною, дякували за її молитви, любов, яку вона проявляла до кожного, за скромність, простоту у спілкуванні, співчутливість і готовність завжди допомагати, за те, що особистим прикладом надихала на добрі справи милосердя. Від сестер для Надії Миколаївни були і подарунки на пам'ять, і побажання на подальшу працю для слави Господа.

Крім того, сестри ділилися досвідом, які служіння проводять у себе в помісних церквах. Один із прикладів розповіла Любов Кметюк з церкви «Віфлеєм», м. Дунаївці. В цій церкві сестри проводять з підлітками, так звані дівич-вечори з ночівлею і намагаються спілкуватися з дівчатками, як мами з доньками. Це допомагає вирішувати проблеми у спілкуванні різних поколінь.

Молитви благословення за кожен регіон окремо звершували брати Радомський В.С., Мельник А.М., Каспров М.Є., Саволюк С.О.

Гостею на конференції була наша землячка сестра Любов Сахан, яка тепер проживає на Волині і здійснює там Божу працю. Сестра згадала таку рису Надії Миколаївни, що у зустрічах з людьми вона завжди прагне першою проявити свою увагу і пошану. А сестрам Хмельниччини Любов побажала, щоб старші сестри навчали молодших своїм благочестивим життям, і не були сторонніми спостерігачами, а допомагали у служінні новообраним сестрам, щоб і про них могли сказати, як апостол Павло про Марію, «…що напрацювалася багато для вас.» (Рим.16:6). На згадку сестра подарувала книгу «Євангельський рух на Волині» і висловила сподівання, що таку ж книгу напишуть про Хмельниччину.

Сестри з комітету подякували Надії Миколаївні та всім сестрам за підтримку, терпіння, любов і молитви і на згадку про спільне служіння подарували картину та альбом зі світлинами та з побажаннями пам’ятати, що Ісус скоро прийде.

А сестри церкви «Вістка миру» села Довжок подарували Надії Миколаївні картину, вишиту своїми руками, на згадку про спільне служіння, а також вірш із Біблії «…що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.» (Рим.8:28).

Як і колись, у минулі роки служіння, дві подружні пари Каспрових і Радомських порадували всіх своїм співом і прославили Господа псалмом «Підняв Він мене з болота гріха...»

Нещодавно обраний обласний пресвітер Іващук М.Ф. поділився спогадами про те, як у далекому 1972 році поїхав на навчання до Кам’янця-Подільського і там познайомився з тодішньою християнською молоддю, зокрема з сестрою Надією. А нещодавно, кілька років тому, у Чемирівцях спільно з обласним сестринським комітетом, взимку, проводили акцію «Продуктова допомога багатодітним сім’ям». Микола Филимонович побачив Надію Миколаївну як просту і люблячу, щиру у всьому. Вона мала тепле і невимушене спілкування з сім’ями, підбадьорювала. Микола Филимонович побажав усім і, зокрема, Надії Миколаївні, цитуючи з книги Рут 2:12: «Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагорода твоя повна від Господа» і, як ми знаємо, Рут стала благословенням для багатьох, її ім'я є у родоводі Ісуса Христа».

Потім Микола Филимонович представив сестру Мельник Ларису Михайлівну, яку брати обласного Об'єднання рекомендували очолити відділ сестринського служіння і яка дала свою згоду. Сестра Лариса коротко розказала про себе. Вона є дружиною пастора церкви «Дім Євангелія», м. Хмельницький, разом виховують трьох дітей, сестра займається в церкві з дітками у недільній школі, а також – в інформаційному служінні на радіо і у журналі «Погляд Хмельниччини».

Сестри одноголосно підтримали кандидатуру Лариси Михайлівни. Без змін було залишено склад обласного комітету сестер.

Брати Іващук М.Ф., Каспров М.Є., Радомський В.С., Ясніцький В.І., Мельник А.М. та Саволюк С.О. звершили молитву благословення над сестрами, які будуть працювати в комітеті.

На завершення Микола Филимонович сказав, що в книзі Дії апостолів 9:36 сказано про одну жінку: «А в Йоппії була одна учениця, на ймення Тавіта, що в перекладі значить «Сарна». Вона була відома тим, що чинила багато добра та милостині людям». То якою ж була жінка Тавіта? Учениця Ісуса Христа, готова до всяких добрих діл. Одна із присутніх сестер наголосила, що церква спить. Але, мабуть, не всі, адже на служіння все таки приходять. Просто жити стало непогано, свобода. От і заспокоїлися, рідше йдуть до невіруючих свідчити про Боже спасіння. Коли Савла по дорозі до Дамаску зупинив Христос, то Савл, найперше, запитав: «Хто Ти, Пане?», і друге: «Чого, Господи, хочеш, щоб я чинив?». Хто сказав Тавіті робити те, що вона робила? Всі хороші справи нас побуджує робити Господь, тільки учень Христа може бути добрим у ділах. Учні Христа завжди налаштовані на слухання голосу свого Учителя.

Хай нас Господь благословить нас бути учнями Христа, готовими до добрих вчинків!

Тамара Чиж

Фото: Ольга Петраш