Дійсно велика радість!

Знову прийшла пора Різдвяних свят. Звідусюди у нашому краї звучать радісні слова: «Христос народився!» і лунає традиційна відповідь: «Славімо Його!». Роздумуючи над цією вікопомною і незабутньою подією, яка сталася в далекому минулому, – знову і знову переконуєшся в її життєдайності і важливості. Тисячоліття і століття, які промайнули з тих пір, не змогли погасити світла тієї Віфлеємської зорі, яка засяяла, свого часу, для мудреців зі Сходу. Вони прийшли тоді в Палестину поклонитися новонародженому Цареві Ісусу Христу! Зоря правди засяяла тоді не тільки для мудреців, але і для всіх інших грішних людей, включаючи і нас, українців.

У ці святкові дні, коли ми вітаємо найближчих і найрідніших людей, наших друзів, сусідів, співробітників, просто знайомих з цим великим і радісним святом, в наших душах з’являється особливе відчуття. Здається, ніби небо впритул наблизилось до наших стомлених, знеможених сердець, які, всупереч усьому, хочуть вірити, надіятись, любити і, звичайно, радіти життю, яке Богом дане кожному з нас зокрема. Зовсім не випадково, що в ці дні святкування народження нашого Спасителя і Господа Ісуса Христа дуже часто звучать скрізь і всюди (на телебаченні, по радіо, в сім’ях, в дорозі, зрозуміло, в усіх храмах, молитовних будинках) такі чудові слова: «радість», «радійте». Та і ми один одному бажаємо не просто свят, але саме радісних свят. Чому так? А відповідь дуже проста: ми, як люди, створені Богом, не можемо жити без радості. Якщо її немає, то ми готові створити її штучно – за допомогою спиртних напоїв, наркотиків, розпусти, щедрих столів, після чого треба «відходити» протягом довгих днів і інших засобів. У такому разі ми будемо мати і маємо по суті вже не радість, а просто веселість, ось такий собі сурогат, підробку, фальшивку радості.

Одного разу до відомого психіатра зайшла людина і попросила: «Лікарю, я самотній, засмучений і нещасний. Чи можете Ви допомогти мені?» Лікар запропонував цій людині відвідати цирк, де мав виступати знаменитий клоун. На думку більшості людей, ця людина могла розвеселити будь-яку засмучену і нещасну людину. Але самотній пацієнт з сумом сказав, що це неможливо. На запитання лікаря «Чому?» він відповів: «Я сам є тим клоуном».

Тому саме про істинну радість і піде мова в подальшому нашому розмірковуванні.

«А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. Аж ось Ангол Господній з’явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим. Та Ангол промовив до них: «Не лякайтесь, бо ось я благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь і ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме»» (Євангеліє від Луки 2:8-12).

Це фрагмент священної історії, яка стосується народження Ісуса Христа, Спасителя світу. З вищенаведеного тексту стає зрозумілим, що пастухи стали першими людьми, яким ангол Господній сповістив про народження довгоочікуваного Месії. Водночас ця надприродна подія дуже налякала їх на початку, бо ми прочитали, що «… вони перестрашились страхом великим». І знову звучить голос небожителя «Не лякайтесь! Не бійтеся!». І чому «Не лякайтеся!» ? А тому, що як сказав ангол пастухам «…я благовіщу вам радість велику». Замість страху великого їм адресована радість велика, і не просто радість, а саме велика, незбагненна. Іншими словами кажучи, благовіщу вам найбільшу радість, яку може мати кожна людина, якщо дійсно захоче цього. Ще раз підкреслю, що радість велика адресована всім людям без винятку.

Хочеться далі детальніше зупинитись на думці, чому радість, про яку звістив ангол пастухам, названа великою. Отже, по-перше, радість охарактеризована анголом як велика, тому що все, що Бог дає нам грішним людям у Своїй щедрості, любові, милосерді є дійсно великим.

Якщо милосердя: «Бо Твоє милосердя велике, – воно аж до неба, а правда Твоя – аж до хмар» (Псалом 57:11).

Якщо спасіння: «… то як ми втечемо, коли ми не дбали про таке велике спасіння?» (Євреям 2:3).

Якщо мир: «Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, – і не мають вони спотикання» (Псалом 118:165).

І все інше, що дарує Бог людині, і радість зрозуміло теж, є великим і прекрасним.

По-друге, радість є великою згідно ангельського благовістя пастухам, тому що її незмінним постійним джерелом є Сам Бог, вічний Творець! Чи означає це, що поза Ним, без Нього живучи, ігноруючи Бога і Його вічний Закон, людина ніколи не може мати істинної правдивої радості? Так, це можна стверджувати з абсолютною впевненістю. Як тут не згадати слова Дмитра Карамазова, одного з головних персонажів всесвітньовідомого роману Ф.Достоєвського «Брати Карамазови». За вбивство, якого він не скоював, але проходить у судовій справі як головний звинувачуваний, йому загрожує багаторічна каторга на рудниках у Сибіру. Дмитро, як християнин, вірить в Бога і любить Його істину. Він говорить про те, що якщо його навіть несправедливо засудять і він опиниться на рудниках, під землею, відробляючи каторгу, то і там буде Бог живий з ним. А де Бог, там і Його радість. І він вигукує, проголошує великі слова: «Хай живе Бог і Його радість!». І це є незмінною біблійною правдою. Вічний Господь є єдиним джерелом правдивої радості, в першу чергу, в серці і, зрозуміло, у житті всіх Своїх вірних послідовників.

По-третє, з вищенаведеної думки ще одна характеристика, чому радість, про яку звістив ангол пастухам, названа великою? А тому, що вона є внутрішньою, сокровенною. Тобто вона приходить у людське серце тоді, коли грішна людина щиро розкаюється у всіх своїх гріхах перед Богом і з вірою приходить до Нього, як блудний син чи донька, запрошуючи Господа і Спасителя Ісуса Христа у своє серце і життя. Це поворотний, визначальний момент у житті будь-якої грішної людини. Тепер у такій людській душі, в якій раніше жив безлад, хаос, відчай, безнадія і безвір’я, поселяється Бог зі Своєю правдою і радістю. Життя, в якому не було істинного Хазяїна, тепер Його має, і Бог творить, будує у такій душі Свою нову оселю. Ось як про це ми читаємо у Євангелії від Івана 14:23 «Ісус відповів і до нього сказав: «Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить Його, і Ми прийдемо до нього і оселю закладемо в ньому». Переконаний, що кожному нашому читачу зрозуміло, що тільки у такому людському серці, душі і житті існує Божий гармонійний порядок і Його велика радість. Ніякі зовнішні релігійні форми ніколи цього не зроблять у самій людині. І ще раз зауважу, що докорінну переміну в людському гріховному єстві, а значить і в житті, в плані її духовного відродження, може учинити тільки всемогутній Бог посередництвом Свого святого Слова і Духа Божого. А де Бог живе, там і Його любов, і хтось сказав, що саме в любові і міститься найвища радість. І саме Божа любов є запорукою нашої любові до Бога і в цілому, нашого спасіння у Христі Ісусі. Великий російський письменник і поет О.Толстой ось як цю думку висловив у одному зі своїх віршів:

Любов – є серця покаяння,

Любов – є віри ключ живий.

Любов спасає від блукання,

Бо нею є наш Бог святий.

І четверте, чому радість, про яку звістив ангол пастухам, є великою, – тому, що вона не залежить ні від яких зовнішніх обставин. Хочу пояснити цю думку. Згідно Біблії, а також зважаючи і на наш життєвий досвід, всі наші радощі у житті можна умовно поділити на малі і великі. Після довготривалої розлуки дорогі діти, можливо разом з онуками, завітали до своїх батьків. Це радість взаємна. Дай, Боже, щоб це не тільки на свята траплялося, але і в інші дні, поки батьки живі. Людина знайшла і виконала роботу, за яку отримала великі гроші. Це радість для неї і для її сім’ї, особливо для дружин. Людина має добре міцне здоров’я. Працює, творить, планує в майбутньому зробити ще багато справ, щоб її сім’я жила ще краще. І коли вона цього досягає, то для неї і її сім’ї це теж радість. І є ще багато інших моментів у нашому житті, які нас радують. А що стається, коли діти знову від’їжджають і невідомо коли знову приїдуть, коли гроші швидко розійшлись, а здоров’я різко погіршилось? Так, радість зникає, а в серці поселяється смуток і печаль. Тому і малі радості у нас, бо винятково залежать від зовнішніх обставин. Обставини змінюються не в кращу сторону, і радість наша зникає безслідно.

І зрозуміло, що залишається чи може залишатись у нашому серці і в душі постійно, назавжди тільки одна велика незрадлива славна і досконала Божа радість. Саме така радість несе істинне здоров’я, і фізичне, і духовне будь-якій душі, пораненій гріхом. Саме такої найбільшої радості, єдиним джерелом якої є Сам милосердний і люблячий наш Господь і Спаситель Ісус Христос, і яка не залежить ні від яких зовнішніх обставин у житті, я бажаю усім нашим дорогим читачам. І не тільки у святкові дні Різдва Христового, але у всьому вашому подальшому житті. Христос народився! Славімо Його!

Микола Іващук