Христос помер за кожного або Файний табір на Закарпатті

Чи замислювались ви коли-небудь над тим, кому християни в першу чергу благовістять? Люди звикли до комфорту. Зручно посміхатися приємним знайомим або перехожим. Я давно не бачила людину, яка хоча б привіталася з безхатченком або п’яницею, не кажучи вже про те, щоб вона з ним спілкувалася або благовістила. Окрім цього, багато людей не бажають зустріти на своєму шляху осіб народності рома (циган). На це є об’єктивні причини. Таку недобру славу та обережне відношення до себе вони отримали через свій спосіб життя, заробітку та, можливо, відмінність від решти людей. Але, слід пам’ятати, що Христос помер за кожного. Тому благовістити потрібно і серед цього народу також. Цигани, як і всі люди, потребують звичайного людського тепла, розуміння, допомоги, любові. Потребують Бога. І Господь, переповнений любові, Сам прямує туди і направляє Своїх дітей, щоб вони могли ділитися Його любов'ю з тими, хто потребує її найбільше.

Ось вже протягом декількох років ведеться місіонерська праця серед циган в Закарпатті. 2 роки тому Господь покликав на цю працю нашу сестричку у Христі Ірину Боднарчук і на цей час вона несе служіння у чотирьох селах, де розміщені табори циган: Домбоках, Страбічово, Великих Лучках і Чомонині. Ірина несе цю працю разом з двома сестрами з інших областей. Дівчата щотижня відвідують дітей ромів у селах, де проводять з ними зустрічі. Їм розповідають Біблійні історії, роблять тематичні поробки, проводять ігри, співають, спілкуються, а також проводять загальноосвітні уроки. Дівчата зазначають, що діти та підлітки мають велике бажання вивчати українську мову та змінити на краще своє життя. Відомо, що підкріпленням кожного дитячого служіння є літні табори.

З 9 по 13 серпня 2011 року одночасно відбулися християнські дитячі табори у трьох селах. У Великих Лучках працювала команда молоді з Житомирської області, у Страбічово – молодь з Тернополя, а в Домбоках – молодь з Хмельницького та два брати з Донбасу.

У циганському таборі села Домбоки налічується близько 30-ти хат. Християнський табір відвідали близько 50 дітей віком від 2 до 13 років. Великим благословінням для команди були шестеро молодих людей з цього табору, які допомагали лідерам та діткам розуміти один одного. Взагалі, це був дуже особливий тиждень як для дітей, так і для лідерів. Навіть для братів і сестер з багаторічним досвідом роботи у таборах це був зовсім новий та нелегкий досвід. Мовний бар’єр є суттєвою перешкодою у спілкуванні. Однак, люди в Домбоках, порівняно з іншими селами, досить добре володіють українською. Звичайно, з дорослими можна більше поспілкуватися, ніж з дітьми. Наприклад, якщо підійти до восьмирічної дитини, запитати її ім’я, як її справи – вона відповість, але без перекладача не обійтись при проведенні біблійних уроків.

Радісним сюрпризом для нас були подарунки, які дітки приносили кожного дня. Найпопулярнішим презентом був букет квітів. Також діти дарували каблучки, яблука і бублики. Але при цьому всьому найприємнішим для нас були їхні відкриті і щирі серця. Ці дітлахи дуже люблять фотографуватися. Коли вони бачили, як хтось фотографував, одразу ж починали посміхатися та намагатися потрапити у кадр.

Ще нас вразило бажання дітей допомогти. Ми відчули це особливо в день, коли несли гуманітарну допомогу в кожну хату циганського табору. Дітлахи хапали ручку пакета, який ніс лідер, і впевнено та з почуттям гідності допомагали всю дорогу. В кожну хату християнська молодь заносила соціальний пакет, в якому були необхідні речі та побутова хімія, разом з сім’єю молилися, просячи в Бога благословення на цей дім. Шокували умови проживання деяких сімей: в одній хаті просто не було дверей, в іншій – замість вікон на рамах був натягнутий целофан.

Табірна програма була насичена цікавими іграми, конкурсами, піснями, біблійними та загальноосвітніми уроками. Дітям дуже сподобались загально-табірні ігри: «Цукерковий бум» та мильні естафети. В останній день кожний з трьох загонів показав цікавий номер.

На третій день табору сестрички з команди організували спілкування для старших дівчат. Лідер Наталя поділилася свідченням про те, як Ісус Христос змінив її життя. Також дівчатам розповідали про основи особистої гігієни. Вдалося поспілкуватися з ними й про дошлюбну чистоту.

В Домбоках є Дім молитви, який і прийняв лідерську команду. Молодь проживала в приміщенні церкви, а на її подвір’ї проводився табір. Місцеву церкву відвідує близько 45 дорослих ромів з дітьми.

«Не дивлячись на фінансові та організаційні труднощі, табір все-таки відбувся. І в цьому ще раз проявилась Божа вірність та любов до ромського народу, адже Христос помер за кожного» - зазначила Ірина Ісаєва, координатор дитячого табору в Домбоках. Табір пройшов дуже благословенно і було відчутно, що з нами Бог. Всевишній оберігав і нас, і діток, давав любов до кожної дитини, відкрив багато Своїх істин та показав велич і любов до нас. Нам дійсно є за що дякувати нашому Господу!